Леон leonbets
Завжди дуже цікаво спостерігати, коли на твоїх очах твориться історія. Перемога "Барселони", котра офіційно повернула собі звання найкращої команди Європи — подія справді історичного масштабу, тому цей фінал має запам’ятатися надовго. До звання найкращого за останні 10 років, котрий пророкував перед грою Фергюсон, він не дотягнув (стамбульський тріллер "Мілана" та "Ліверпуля" перевершити дуже складно), та чи треба було? Кожен фінал має свою інтригу, свою родзинку і між собою їх порівнювати зовсім не обов’язково.
Отакою "родзинкою" перед матчем здавалося розтиражоване іноземними ЗМІ протистояння "Найкраща команда світу проти найкращого тренера світу". З кожним з цих пунктів можна сперечатися по окремості (обидва буде заперечувати хиба що один сеньйор на ім’я Жозе), але певний сенс у цьому був.
Фігура Фергюсона зайвих вихвалень не потребує. Людина, котра чверть століття перебуває на одній й тій самій посаді, людина, яка створила за цей час кілька команд найвищого європейського класу. Теперішня команда — чи не перша, у якій нема яскравого лідера, що на голову вирізняється серед партнерів. Згадайте Кантона, Бекхема, Роналдо. Так, є Руні, але є й Гіггз, Нані, Ернандес, Відіч, ван дер Сар. Кожен з них здатен повести за собою партнерів у окремому матчі. І така "рівність" ще більш підіймає постать сера Алекса.
Друга частина вивіски теж заслуговує на повагу. Якщо винести за дужки любов до симуляції деяких гравців каталонців, то знайти суто ігрові недоліки у них буде доволі складно. І слід віддати належне Гвардіолі, котрий все же може їх мотивувати. Дуже цікаво буде подивитися на що він здатний без своїх диво-гравців. Тренер, який переміг у двох розіграшах Ліги Чемпіонів за три роки своєї кар’єри заслуговує поваги та уваги. Але для того, щоб по-справжньому оцінити ступінь внеску тренера у дії команди, треба буде або почекати, коли склад суттєво оновиться/постарішає, або коли сам Пеп захоче піти у інше місце. А до цього суперники можуть розраховувати лише на позаігрові фактори. У вже позаминулому сезоні "Барселона" їхала автобусом через пів-Європи до Мілана через виверження вулкану — програла 1:3. Цього року і вулкан, вже інший, але у тій самій Ісландії, не допоміг.
Втім, останні думки виникли вже постфактум, після гри. Гри, у якій ставка Фергюсона на швидкий гол не спрацювала. Початок із суперпресингом від англійців вразив, схоже, не лише глядачів, а й футболістів "Барселони". У стартові 10-15 хвилин вони елементарно не могли вийти з власної половини поля. І якби Ернандес не потрапляв весь час у офсайди, а Вальдес був трохи повільнішим, то все могло б скластися не так просто для "блаугранас".
А потім сталася традиційна зміна в грі. Чи то "Манчестер" розслабився, у що не віриться, чи то просто не встигав за суперниками, але перевага гостей Англії з кожною хвилиною ставала все відчутнішою. Вони розігрували прості, але дуже ефективні "трикутники", загравали партнерів у суто баскетбольній манері і "Манчестер" "поплив". Певний час ситуацію ще вдавалося рятувати завдяки героїчним зусиллям Відіча, Фердінанда та ван дер Сара, але "кількість" моментів врешті-решт перейшла в "якість".
Це Педро, котрий протягом гри зіпсував чимало моментів, не реагуючи вчасно на дії партнерів, опинився наодинці з ван дер Саром після геніального пасу Хаві. Голкіпер, може, трохи зарано почав падати, але Педро й сам виконав все на високому рівні. Здавалося, що зараз гра заспокоїться і "Барселона" буде методично дотискати опонентів. Але не так сталося, як гадалося — "Манчестер" знайшов в собі сили спочатку вирівняти гру, а потім й зрівняти рахунок.
Сам гол був забитий у суто "каталонській" манері — серія дрібних передач, вектор атаки спрямований з флангу в центр і перед гравцем, котрий виходить на ворота нікого, окрім голкіпера. Красу комбінації зіпсувало те, що останній пас віддавав Гіггз, котрий перебував у міні-офсайді, суддя цього не помітив, а Руні спокійно реалізував можливість і побіг святкувати. До речі, ще до гри здавалося, що "Манчестер" буде тиснути у зоні Абідаля, котрий нещодавно відновився після складної операції, але на практиці цього не було. Враховуючи, що гол був забитий саме після атаки, що почалася на правому фланзі.
Давав про це вказівку Фергюсон чи ні — невідомо. А от інший момент — рішення випустити на поле лише одного опорного півзахисника бачиться суперечливим. Маючи шикарний набір гравців, котрі здатні зіграти "опорників" — Каррік, Флетчер, Скоулз, Андерсон, це же якщо забути про постійно травмованого Харгрівза та молодого Гібсона — грати проти "Барселони" з одним чистим руйнівником було дуже сміливо і, як показав підсумок гри, невиправдано. Після перерви команді просто не вистачало футболістів, котрі могли б зупинити мережива каталонців.
Мережива ці почалися вже на старті другої 45-хвилинки. І якщо Алвес свій вихід на побачення з ван дер Саром запоров (класно зіграв воротар, якщо завгодно), то Мессі використав напівмомент. Його ніхто не зустрів, чекаючи, що аргентинець почне черговий прохід до воріт, а Ліонель наважився на удар з середньої відстані і ван дер Сар, закритий двома захисниками, нічого вдіяти не міг. Після цього Мессі міг забити ще двічі, навіть трохи знущався над суперником, розстрілюючи ворота п’ятою, але забив не він, а Вілья.
Давід, котрий не міг забити чи не півтора десятки матчів, викрутив удар, потягнути який не міг би, напевно, жоден воротар у світі. Питання лише до гравців захисту, які спочатку загубили м’яч біля власних воріт, а потім дозволили Вільї мати пару секунд часу для підготовки. На цьому все стало зрозуміло, два голи у такої "Барселони" не відіграються. Пара можливостей скоротити відставання у манкуніанців була, але не більше. Руні бив з рикошетом, м’яч впав на сітку, Гіггз влучив у руку захисника, котрий майже не мав шансів її прибрати, суддя, котрий вочевидь подивився повтор голу Руні в першому таймі, поставити пенальті не наважився. Наприкінці гри Ернандес нарешті відзначився чимось окрім офсайдів, красиво обіграв захисника, але пробити йому завадив Вальдес, який вчасно зіграв на виході. Але на фоні всього, що створила "Барселона" це було так, дрібнички. Тим більше каталонці хоч і ввели режим економії сил і здебільшого відпочивали, роблячи передачі один одному, були готові додати у будь-який момент.
А після матчу стався епізод, котрий став дуже красивим штрихом на згадку про зустріч. Перши із капітанською пов’язкою підняв кубок над головою той самий Абідаль, котрий ще кілька місяців тому мав шанси припинити футбольну кар’єру назавжди, але відновився і повернувся у стартовий склад команди. Команди, по відношенню до якої дуже доречні обидва одвічні штампи — "команда зірок" та "команда-зірка". Чи буде ще одна така у найближчі роки? Відповідь, швидше, "ні", тому навіть фанам команд-суперників варто цінити момент співпадіння в часі з цією "Барселоною". Цінити, чекати і сподіватися, що "ні" з попереднього речення рано чи пізно зміниться на "так"..
:
- леонбетс зеркало сегодня рабочее и актуальное вход
- леон зеркало бонус леон leon zerkalo
- скачать песни леонбетс
- зеркало бк леонбетс работающее
- леон бесплатно
- леон ru
- леон работающее зеркало leon zerkalo rabochee ru